Темна вежа. Темна вежа VII - Страница 155

155

Роландові чомусь здавалося, що з кабіни водія зараз вискочить робот, але звідтіля вийшов чоловік і витяг із задньої частини автомобіля чорну лікарську сумку. Задоволений тим, що все складається якнайкраще, Роланд пішов назад, туди, де залишив Джейка. Рухався він зі своєю давньою неусвідомленою грацією: не наступив на жодну галузку і жодної пташки не сполохав з дерева.

Вісім

Чи здивуєтеся ви, після всього, що ми разом бачили, і всіх таємниць, які нам відкрилися, коли дізнаєтесь, що о чверть на шосту того вечора місіс Тасенбаум проїхала на старому пікапі Чіпа Макевоя під’їзною дорогою до будинку, який ми вже відвідували? Напевно, ні, бо ка — це колесо, і єдине, що воно вміє, — крутитися. Коли ми приходили сюди востаннє, 1977 року, то будинок і елінг на березі озера Ківейдін були білі з зеленою оздобою. Тасенбауми ж, придбавши будинок у 94-му, перефарбували його у приємний для ока кремовий відтінок (без жодних оздоб; Айрін Тасенбаум вважала, що оздоби — для людей, які не вміють приймати рішення). Також вони поставили щит з написом «САНСЕТ-КОТЕДЖ» на початку під’їзної дороги, і для дядечка Сема ця назва стала частиною їхньої поштової адреси. Але що стосується місцевих, то для них цей будинок на південному березі Ківейдіну завжди був і залишатиметься колишнім будинком Джона Каллема.

Айрін поставила пікап біля свого темно-червоного «бенца» і пішла всередину, подумки репетируючи, як пояснить Девіду, чому приїхала на пікапі власника місцевої крамниці. Але в «Сансет-Котеджі» бриніла та особлива тиша, що панує лише в порожніх будинках, Айрін це одразу збагнула. За всі ті роки, що минули, їй часто доводилося повертатись у порожні помешкання. Попервах то були квартири, а з плином часу — будинки, що ставали дедалі більші. Не тому, що Девід десь пиячив і волочився за спідницями, Боже збав. Ні, просто вони з друзями зависали десь по гаражах, товклися по підвальних майстернях, цмулили дешеве вино й пиво, куплене зі знижкою, та створювали інтернет, а на додачу — все програмне забезпечення, необхідне, щоб ним користуватися, і користуватися без проблем. Одним з побічних ефектів стали величезні прибутки, хоча тоді ніхто в це особливо не вірив. Іншим була тиша, що зустрічала їхніх дружин удома. За якийсь час ця гнітюча порожнеча починала діяти на нерви, доводила до сказу. Але не сьогодні. Сьогодні Айрін була рада, що будинок належав тільки їй.

А ти переспиш з «Маршалом Діллоном», якщо він тебе захоче?

Над цим питанням нічого було навіть і думати. Так, звісно, вона б з ним переспала, якби він її захотів. На боці, ззаду, по-собачому чи по-місіонерськи — як йому було б завгодно. Але ж він не захоче… навіть якби не оплакував свого молоденького

(сея? сина?)

друга, він не схотів би з нею спати. Хіба вона може його зацікавити, з її зморшками, з її волоссям, що вже сивіє біля коренів, з її жировими відкладеннями на талії, які не в змозі приховати навіть дизайнерський одяг? Про це навіть думати смішно.

Але так. Якби він її захотів, вона б віддалась.

Вона позирнула на холодильник. Там, під одним з численних магнітиків (МИ ПОЗИТРОНІКА, ПЛАТА ЗА ПЛАТОЮ БУДУЄМО МАЙБУТНЄ — було написано на цьому), видніла записка.

...

Рі…

Ти хотіла, щоб я розслабився, і я розслабляюся (а хай йому грець!), Тобто пішов рибалити з Сонні Емерсоном на інший берег озера, угу, угу. Повернуся до сьомої, якщо комарі не загризуть. Якщо я принесу тобі окунця, ти погодишся його посмажити й помити посуд?

...

PS: У магазині щось відбувається, аж три патрульні машини туди з’їхалось. Може, НАХОЖІ?? :-) Як раптом щось почуєш, не забудь розказати.

Сьогодні вдень вона казала йому, що збирається в магазин, купити яєць і молока, яких вона, ясна річ, так і не купила, і він кивнув. Так-так, люба, так. Але в його записці не було бодай найменшого натяку на тривогу, на те, що він запам’ятав, що вона казала. Ну а чого вона хотіла? У Девіда інформація влітала у вухо А і вилітала через вухо Б. Ласкаво просимо в Світ Геніїв.

Айрін перевернула записку, дістала ручку з чашки, де їх було повно, якусь мить повагалась, а потім написала таке:

...

Девіде,

Дещо сталося, тому мені треба поїхати на певний час. Думаю, не менш ніж на два дні, а то й на три-чотири. Будь ласка, не хвилюйся за мене і нікому не дзвони. ОСОБЛИВО В ПОЛІЦІЮ. Річ у бездомному коті.

Чи зрозуміє він? Вона сподівалась, що зрозуміє, якщо згадає, як вони познайомились. У Санта-Моніці, в Товаристві захисту тварин, між рядів поставлених одна на одну кліток на задньому дворі: кохання розквітло під гавкіт собак. Як у Джеймса Джойса, чесне слово. Він приніс у притулок бродячого пса, якого знайшов на вулиці в передмісті, де винаймав помешкання з шістьома яйцеголовими друзями. А вона хотіла взяти кошеня, щоб звеселити своє безрадісне життя, в якому не було ні друзів, ні подруг. Тоді в нього була густа шевелюра. Що ж до неї, то вона вважала, що жінка, яка фарбує волосся, — це в принципі смішно. Час — великий крадій, і перше, що він у тебе краде, — почуття гумору.

Повагавшись, вона дописала:

...

Люблю тебе,

А чи була то правда? Ну, в будь-якому разі тепер нічого не вдієш. Перекреслене завжди надавало написаному чорнилом потворного вигляду. Тим самим магнітом вона причепила записку назад до холодильника.

З кошика біля вхідних дверей Айрін видобула ключі від «мерседеса» і раптом згадала про човен, прив’язаний до маленького причалу за магазином. Нічого з ним там не станеться. Але тут їй спало на думку дещо інше: про це їй казав хлопчик. Він нічого не знає про гроші.

155